Здавна хустка вважалась українським національним аксесуаром, який зберігає в собі старовинні традиції. Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це — невід’ємна частина української культурної спадщини.Хустина є оберегом жінки з давніх-давен. Дівчатка, в основному, носили стрічки, віночки, а коли жінка виходила заміж, то вона одягала на голову хустку. Хустка була її оберегом, оберегом сім’ї, родини. Це — символ і необхідність.
Вона була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні, вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив’язувались вінкоподібно.
Саме хустка свідчила про рівень достатку родини. Заможні жінки зазвичай купували дорогі шовкові та вовняні хустки. Про коштовність хусток свідчить той факт, що за польської влади на Західній Україні чоловік повинен був десять днів працювати аби купити своїй дружині хустку.
Образ хустки був символічним виявом прихильності. Протягом століть хустина була в Україні найдорожчим подарунком, яка символізує домівку та матір.
У народному весільному обряді,поруч з розплітанням коси, стоїть обряд покриття голови молодої хусткою.
Засвітити волосся” — давній термін, що означав ходити з непокритою головою. Для заміжньої жінки — це вважалося тяжким гріхом. За народними уявленнями, простоволоса заміжня жінка накликала неврожай, хвороби та пошесті.
Сьогодні яскраві хустки поступово завойовують прихильність не тільки українок, а й модниць всього світу. А от же українське вкотре стає світовим трендом.
«Бабусину хустку» як головний елемент використовують у своїй колекціях дизайнери. Саме з хусток особливим ручним способом виготовляють тканини, а уже з них — одяг. Так були виготовлені унікальні сарафани та пальто.
